ІНВЕСТИЦІЙНІ ПІДСУМКИ 2025 РОКУ.ПОСТМОДЕРН «ПРАВИТЬ БАЛ»
Інвестиційна активність під час війни -звучить як взаємовиключаючі поняття. Але те що ми живемо в епоху постмодерна якраз і робить нормою поєднання речей, які ще недавно було неможливо поєднати. Ми знаходимося в період зламу світових систем і становлення нового цивілізаційного порядку і це, не могло не вплинути на особливості інвестиційної діяльності в воюючій країні. Ми починаємо жити в період зламу злам вестфальської логіки («держава → безпека → економіка») і переходимо у нові реалії де економіка не чекає стабільності,а пристосовується функціонувати в умовах нестабільності і ризик-не «збій системи»,а її нормальний стан. І Україна, фактично, стала радикальною лабораторією постмодерної економіки, де існують інвестиції без миру, контракти без гарантій, бізнес як форма опору, економіка як частина війни.
Всі ці фактори і визначили інвестиційну картину 2025 року.
«ВІКНО ОВЕРТОНА». ДРУГА СЕРІЯ.ВІД НЕМИСЛИМОГО ДО «ЗАНАДТО РАДИКАЛЬНОГО»
Отже, спойлер наступної серії та короткий контент-зміст нашої зустрічі 8 червня.
Як і було анонсовано розмова вже йшла про конкретний проект ,а саме, інвестування проекту будівництва сонячної електростанції(СЕС) -на 1 МВт, з'ясуванню умов такого інвестування та ризиків, які мають місце при реалізації цього та аналогічних проектів.
Взагалі розмова йшла по «класичному сценарію» -від загального -до деталей, від one pager – до розгорнутого бізнес плану проекту.
Декілька найцікавіших моментів та узагальнень.
1.Наша спільнота одностайно погодилась і «зафіксувала»,що на даний момент енергетичний ринок знаходиться у зовсім іншому, новому стані і необхідність його відновлення ,при дефіциті генерації близько 10 ГВт неможливо без децентралізації, демонополізації ринку та відновлення на засадах розподіленої генерації, що передбачає включення приватного капіталу та появи великої кількості нових операторів ринку. Це та макроекономічна передумова, яка визначає загальний вектор розвитку та інвестиційні можливості в цьому секторі .
2.Певну недовіру,що не є дивним, викликали показники маржинальності солярної енергетики,та відтак доволі високих та незвичних показників доходності інвестицій.Водночас ,по «класиці жанру» розпочалося більш глибоке вивчення проекту та знайомство не з загальними показниками,а детальними розрахунками.Тобто відбувався перехід від one pager до поглибленого вивчення бізнес-плану ,включаючи бізнес модель проекту.
3.Доволі багато часу пішло на обговорення ризиків,їх чимало,про ризики потрібно говорити і про них часто-густо прийнято мовчати.І ця частина розмови неочікувано вивела на цікаву конфігурацію майбутнього потенційного проекту. Зауважу,що було запропоновано 2 варіанти станції: з розміщенням на даховій поверхні та на землі. З точки зору економічних параметрів-перший варіант дещо цікавіший-менші як капітальні, так і операційні витрати.І якраз саме при обговоренні ризиків ми прийшли до того,що для зменшення ризиків руйнування від обстрілів розумним є рознесення генеруючих потужностей по різним регіонам,а це саме по собі повернуло розгляд до варіанту №1 і доповинилось досить важливими моментами.Такі станції можна розміщувати на дахових поверхнях житлових комплексів. Потрібно щоб вони мали юридичний статус або ТВББ або житлових кооперативів.
Саме зараз для них є актуальним питання створення умов для підвищення енергетичної незалежності і умовний фонд отримує «союзників» у вигляді як юридичної структури, так і жителів таких комплексів, які можуть отримати мотивацію стати учасниками проекту не тільки у «колективному» статусі, але й персонально, отримавши можливість зменшення витрат на рахунки по електроенергії.
Отже вималювалась зовсім конкретна конструкція такого проекту.
Цей 1МВт генерації є доцільним «розбивати» на 4-6 «слотів» та шукати союзників у особі житлових коопертивів, товариств співвласників багатоквартирних будинків та їх мешканців. З одного боку це ускладнює інформаційну логістику і створює певні труднощі в будівництві, з іншого – з'являється ще одна група як інвесторів, так і операторів цього проекту, що в значній мірі розподіляє іншим чином ризики між усіма його учасниками.
Отже, на часі пошук нових союзників та необхідність пошуку оптимальних конфігурацій взаємодії між фондом та користувачами житлових/комерційних приміщень.
Ця ідея співпала з інформацією про те що Кабмін прийняв рішення про компенсацію по кредитам для фізичних та юридичних осіб на цілі створення альтернативних джерел енергії. Саме тому ми вирішили наступну зустріч присвятити цьому питанню та розглянути те, як в такому проекті можна поєднати гранти/фінансову допомогу, пільгові кредити та приватні інвестиції. Це можна вважати анонсом наступної розмови з новими учасниками.
«Вікно Овертона» та проблема пожвавлення інвестиційної активності під час війни
Дискусія, яку ми провели 18 травня і яка стосувалася можливостей залучення у якості інвестиційного ресурсу коштів інвесторів-фізичних осіб та радикальної зміни бізнес моделі функціонування ІСІ за рахунок більш повного використання загальноприйнятих корпоративних стандартів відбулася по класичній моделі «вікна Овертона» і велася в «ключі» першої фази:
•Це-немислимо
Далі слід очікувати зміну дискурсу згідно алгоритму
•Це-занадто радикально
•Це-прийнятно
•Це-розумне
•Це є стандартом
•Це є діюча норма
Логіка формування загальноприйнятого суспільного дискурсу повністю співпадає з логікою формування нових інститутів, про що й шла мова.Для того, щоб виникли нові правила, а відтак, з’явилася нова бізнес-модель, вона повинна спочатку виникнути як гіпотеза і прийняти на себе шквал критики та сумнівів, потім перетворитися на перші практичні спроби її втілення , але врешті решт, показавши свою конкурентну спроможність, створити певну «критичну» масу та почати перетворюватись на норму.
Нагадаю, що ми ведемо мову про ті інститути (правила, норми, стереотипи економічної поведінки),які
(а) мають мутований вигляд, що стало наслідком переходу від командної до ринкової економіки без перетворення інститутів
(б)у випадку який ми розглядаємо, майже немає участі держави, бо відносини ,а відтак і інституційні норми існують у трикутнику «бізнес-приватні інвестори-інвестиційні інституції» і «лікування інституційної хвороби» має відбуватися саме у цьому вимірі.
А отож –«спасіння утопаючих-справа самих утопаючих».Загалом, розмова, ще більше закріпила моє переконання в тому, що тема і актуальна, і її вирішення відбувається в правильному напрямку. Більш того, мої співрозмовники, а в якихось питаннях-опоненти, самі того не підозрюючи сгенерували купи і ідей, і додаткових аргументів на користь гіпотези.
А саме.
Обговорюючи теоретичні засади функціонування інвестиційних, і не тільки інститутів, з точки зору концепції «обмеженого доступу»(концепція згідно з якою пострадянські країни мають інститути, які апріорі передбачають те, що я назвав мутацією і містять у собі суттєві відмінності у порівнянні з розвинутими країнами, де доступ до економічних та соціальних ресурсів -необмежений) в доволі скептичному ключ, особливо з точки зору можливостей підвищення прозорості та інформаційної відкритості, відсутність яких для бізнесу є свого роду «захисним механізмом», була виказана думка, яка повністю підтверджує мою гіпотезу. Фінансові послуги у країнах вільного доступу ,а відтак і інвестиційний сервіс є персоніфіковані та абсолютно прозорі. На цьому побудований цей сегмент і доступні інвестиції і дешеві фінанси можуть існувати тільки в умовах, коли є достовірна та вичерпна інформацію про отримувача коштів. Це мінімізує ризики та зменшує транзакційні витрати. І це безальтернативна умова. Або/або. Або ти є прозорий, надаєш достовірну інформацію і надавач коштів тобі довіряє. Або ти є закритим, непрозорим та не зрозумілим і ти не отримуєш ресурси. Якщо ти отримуєш ресурси ти маєш можливість розвиватися швидше і масштабніше, ніж твої конкуренти. І це є основним мотивом для «відбілювання» бізнесу та засобом створення критичної маси для розповсюдження таких форм та стереотипів економічної поведінки. Власне кейси компаній, які або провели ІРО, або залучили інвестиції фондів підтверджують вірність цієї тези. Доклавши зусиль, витративши певні ресурси, вони отримують доступ до дешевого фінансування і переходять на іншу орбіту, в іншу «лігу». І ця «морквина» перекриває усі незручності які вони мали, вибираючись з «наїждженої колії».Висновок. Повторю фразу яку вимовив мій співрозмовник «Ефективная практика -це завжди гарна теорії».Так і тут. Нема потреби винаходити велосипед. Механізми та шляхи лікування і «мутованих інститутів» ,і способів «вибратися з колії», і перетворення з країни обмеженого доступа в країну вільного доступа -вивчені та апробовані історичною практикою.
Далі.
Обговорючи практичні аспекти роботи КУА та ІСІ(компаній з управління активами та інститутів спільного інвествання) мій співрозмовник висловив тезу про неможливість залучення коштів фізичних особ з причини існування давньої традиції «пошуку тогокому це вигідно»,тобто в будь якій КУА існує презумпцію виноватості і поява її на ринку викличе намагання знайти того,в чих інтересах інвестора «кинуть».Насправді, таке відторгення ідеї є підтвердженням тези про необхідність створення абсолютно прозорої корпоративної структури та зрозумілі інструменти контролю, які викликали б довіру, що повинно зняти самі питання про афільованість та «приховані мотиви».Якщо ти надаєш неповну інформацію -ти апріорі викликаєш підозру і -навпаки.
Ще декілька дуже цінних спостережень.
На зустрічі була презентація, про стан енергетичного ринку країни станом на зараз. Дуже якісна інформація, дуже ретельно пророблені узагальнення. Цінність же цієї інформації полягає в тому, що ,якщо подивитися на викладені факти не з точки зору основних засобів,а з точки зору ринку,як такого,то стає зрозуміло,що ми потрапили в нову реальність-відбулася абсолютна демонополізація ринку і його відтворення об»єктивно буде відбуватися на принципово інших, децентралізованих засадах.З точки зору ринкових можливостей це означає ,що на ринку має з’явитися велика кількість нових операторів -від нових енергетичних компаній і підприємств, які будуть продавати надлишки енергії до територіальних громад і ТВББ(товариство власників багатоповерхових будинків).І ця реструктурізація ринку не може відбутися тільки за рахунок держави, вона просто неспроможна відтворити те, що виникло переважно за радянських часів .Основний внесок у цю розбудову має зробити приватний капітал.
В продовження обговорення енергетичної тематики пролунала думка про необхідність випуску енергетичних облігацій Мінфіном, по аналогії з військовими облігаціями. Особисто я дуже високо оцінив цю підказку! Особисто не дуже сподіваюсь на Міненерго у такій активності, але ідею можна розвернути на 180 градусів і ніщо не заважає енергетичній компанії, територіальній громаді емітувати «енергетичні бонди»,які в силу їх високої дохідності та надійності можуть стати фінансовим інструментом і для КУА, і для банків, і для фізичних осіб. Дуже цінна підказка!
Але найбільш цікава розмова відбулася з співрозмовником, підприємцем, інвестором та одним з найбільш успішних першопрохідників в питаннях спільного інвестування. На пряме запитання чи став би він особисто інвестувати в ПІФ, в якому будуть енергетичні та мілітарні проекти ,він відповів : «Ніколи в житті!» ,а далі доволі змістовно пояснив «чому?» Але ,насправді, усі заперечення, сумніви та пояснення мотивації були співзвучні з концептом оновленої бізнес моделі «ідеального фонду». Тобто ,якщо «чому?» ,в його розповіді замінити на «як?», то буде 1:1 репліка презентації концепту фонду. Отже, своїми запереченнями він фактично підтвердив правильність напрямку в якому ми рухаємося!
Ще дві тези.
В розмові приймав участь фахівець з корпоративного права, який має великий досвід фахової діяльності у Польщі. Дуже цікаві спостереження та узагальнення! Резюме зводиться до дуже простої формули – нема необхідності винаходити велосипед, потрібно просто керуватися корпоративними стандартами. Це -умова доступу до ресурсів.
І останній момент зустрічі. До розмови ми залучили громадського діяча, який останні роки докладає чималих зусиль для підтримки бізнесу через наданні грантів ті фінансової допомоги. І тут прозвучали зовсім нові і неочікувані для мене висновки. Виявляється є реальні можливості поєднати ці два процеси -інвестування і отримання грантів ,що робить весь процес набагато легшим. Ми обов’язково присвятимо цьому питанню окрему зустріч і поговоримо більш детально.Отже, обговорення проблеми -продовжується і ми далі рухаємося. Хочу хочу зауважити, що серед моїх співрозмовників не було абсолютного відторгнення, скоріше закономірний та відносний скепсис, як до будь чого нового.
Усю розмову можна подивитися у відеозвіті за посиланням -(4) Інвестиції під час війни - YouTube
Міркування стосовно висловлювань міністра фінансів
Дрони чи айфони?У соціальних мережах починає "роздмухуватись" ще одна дискусія,яку, можливо сам того не бажаючи, викликав очільник міністерства фінансів.
Пряма мова "По его словам, необходимо несколько раз ограничить общественное потребление. Это обусловлено тем, что украинцы потребляют в основном импортные товары и услуги, что определяет наш экономический потенциал."
В цій сентенції є дві складові. Перша.Морально-етична.Дійсно,під час війни доволі дивно,а точніше неспрйнятно, виглядає те,що багато хто купує дорогі речі,без яких саме в цей час можна і обійтись.Хоча б з точки зору огляду на суспільну думку.
Але є і інша,економічна складова.Це по-друге.І міністр трошки лукавить,коли каже,що західне фінансування використовується по такій моделі "Работают производства — производят нам оружие, амуницию. Это одна часть вопроса. Другая часть вопроса — производят нам айфоны, автомобили, технику, одежду . І саме тут є елемент маніпуляції.
По-перше, кому як не міністру фінансів дуже добре зрозуміло,що скорочення споживання- це шлях до кризи. Кожна економічна криза починається з того, що споживачі починають обмежувати себе в умовах невизначності, це веде до скорочення споживання загалом і "бумерангом" б"є по виробництву, яке також скорочується. Наша економіка і так вже "лягла" і подальше її скорочення не є "гарною ідеєю".Бо розраховувати на те,що усі державні витрати будуть покриватися донорами -розрахунок так собі.
По-друге,міністр фінансів добре знає і розуміє,що на айфони і таке інше, саме зараз витрачаються зовсім інші ресурси.На руках у людей, станом на зараз, лежить більш ніж 100 млрд доларів кешу- це різниця між тією валютою, яку завезли банки та валютою, яка потрапила на депозити та була виведена.І на предмети розкоші витрачаються переважно ці кошти. Не слід забувати, що ми живемо в суспільсві, яке Дуглас Норт назвав "державою з обмеженим доступом", а отож ми маємо справу з тими інститутами, які є його органічною частиною, в тому числі і в "сірості" цих міліардів.
Давайте згадаємо 2009-10 рр.Тоді наша економіка відносно м"ягко приземлилася саме тому,що почали витрачатися саме ці "сірі" кошти і вони пом"ягшили падіння виробництва саме через відносно менше падіння споживання.
Уявимо собі- айфони перестануть завозити.І продавець в магазині ,який забезпечував собі платню,продаючи декілька їх десятків опиниться на вулиці. А з іншого боку.він "автоматом" сідає на шию державі.Так і з усіма іншими товарами і "продавцями" цих товарів.Тобто з макроекономічної точки зору вигідніше, щоб продавалося усе,що продається,щоб "сірі" кошти потрапляли в товарообіг.І справа держави-не обмежувати, а вигідно використовувати це. І в неї є доволі багато важелів для цього!
Признаюсь, мене весною-влітку ,коли спостерігав висадку квітів у Харкові,чи ремонт доріг мучили сумніви.З одного боку-а чи це доречно? З іншого,як у економіста виникало питання : а що буде,коли декілька десятків тисяч працівників комунальних підприємств залишаться без роботи? Що краще?
При цьому є розуміння що тут і корупція,і розкрадання,і можливості використати кошти на інші більш нагальні потреби.Однозначної відповіді в мене немає. При цьому ,я дуже чітко розумію,що економіку потрібно адаптувати під військовий стан.Але досі ніхто не може сказати, як це зробити.І як знайти "точку рівноваги" між потребами воюючої держави, потребами виживання її населення та мутованим станом державних,супільних та економічних інститутів які ми маємо і,які на превеликий жаль,водночас трансформувати ми не здатні.
Згадалися перші дні війни.Полиці магазинів спорожніли протягом декількох днів.Деякі ритейлори взагалі закрили частину своїх маркетів бо їх базові склади були розбомблені.Але пройшло зовсім небагато часу і малий бізнес почав заповнюти цей вакуум.Не держава,а саме малий бізнес.І вже до травня ситуація стабілізувалася.
Потрібно розуміти та враховувати,що наше суспільство складається переважно з пенсіонерів.Чи вистачить у держави коштів на забезпечення тих ,хто вже не працює або не може працювати?
Питань багато.Відповідей-мало.Але зрозуміло одне.Це ті питання які потребують фахової дискусії, перш за все,а вже потім-гучних заяв. https://economics.novyny.live/ru/marchenko-zaklikav-ukrayintsiv-vidmovitisia-vid-aifoniv-ta-dorogikh-avto-138992.html
Розпочинаються перемовини про вступ України до ЄС
Учора відбулася, без перебільшення, історична подія. Європейська Рада схвалила рішення про початок перемовин України про вступ до ЄС. Тим самим поставлена крапка в "юридичній обкладинці" нашого цивілізаційного вибору. Фактично ж крапка буде ставитись на полі бою. Тим не менш-це дуже і дуже важливе рішення. Але виникає певне дежавю з неприємним "присмаком".Свого часу ми на Майдані,а після у гібрідній війні вибороли Угоду про Асоціацію.Здавалося,що справа зроблена і ось-ось експорт до ЄС перевершить усі очікування,інвестиції -попливуть рікою.Але ні одного,ні іншого не відбулося.Інвестиції майже зупинилися і звелися фактично до докапіталізації іноземних банків і проектів у альтернативній енергетиці. Останнє українське IPO датується початком 2013 року.З експортом,як цк видно за таблички,схожа ситуація. Можливості вільної торгівлі використав великий бізнес,який і раніше був інтегрований в ці товаропотоки, а МСБ,який як раз і повинен був стати "драйвером" торгівельного зростання, майже не долучився до цього процесу. Причина цього, на мою думку, в тому, що бізнес делегував усі інтеграційні повноваження державі та політикам, тоді як саме він повинен бути "замовником музики". Українські товари купують не міністри з країн ЄС, а споживачі, а інвестиції вкладають не прем"єр міністри,а приватні фонди.Зараз є схожий ризик.Успіх перемовин з кожною країною буде залежати не тільки від політичного дискурсу,а від того,як на інтеграційні процеси буде реагувати ринок ,бізнес та громодяни в цілому у кожній країні.І ситуація тут- не лінійна.Виробнику апріорі не сподобається поява нового конкурента.Але рітейлор залюбки візьме новий продукт з цікавими умовами,а споживач отримає приємний бонус у вигляді зниження ціни.А оскільки ринок та демократія- це 2 сторони,2 виміри однієї самої супільної моделі то і держава і політики діять в інтересах і ринку,і виборців, причому в довгосроковому вимірі.Отож,успіх перемовин залежить не тільки і не стільки від наших політиків, скільки від самого бізнесу і того,наскільки він зможе активно створювати ці інтеграційні зв"язки.Доречі.Ця табличка і тези,як і табличка і тези попереднього поста -з тієї самої книжки "Чому Украиїна не росія,але і не Польща..."
Марафон самовидавця почтаківця або про що ви не прочитаєте в інтернет-оглядах.Частина 1
Хочу поділитися своїм досвідом самовидавця-початківця,можливо комусь з моїх френдів також бацилла графоманства залетіла.Отож не наступайти на ті граблі,які набили мені декілька гуль.
1.Не приймайте на віру ті огляди доступних для публікування ресурсів-ТОП20,ТОП10,ТОП7 які ви відразу знайдете в інтернеті,їх автори самі не пробували зробити те,що вони рекомендують.Так, Google Книга-має обмеження і не приймає видавців з України, усі інші 19,9,6 платформ мають свої примхи,про які блогери та оглядачі не пишуть.
2.Не вірте у те,що автоматична конвертація вашого файлу з Word у epub на будь якій платформі приведе до результату-ви отримаєте або відмову у публікації,або текст,який соромно давати читачеві оскільки в ньому можуть бути -десяток пустих сторінок і все що завгодно,онлайн ресурси для конвертації взагалі можна не чіпати,вони для простих текстів
3.Пробувати працювати самостійно з програмами конвертації можна,але ви отримаєте результат,якщо в переліку іноземних мов,якими ви володієте у вас ще є html:)
4.Уважно дивіться на те,чи надає платформа автоматично ISBN-це міжнародний стандартний номер книжки.Без нього можна публікувати,але якщо платформа зарєєстрована у США,а їх більшість,то ви отримаєте сюрприз у необхідності заповнювати безліч аплікаційних форм для сплати податків у США,якщо, звичайно, ви випадково неє громадянином США.ISBN-можна отримати і в Україні самостійно в книжковій палаті,але мені стало сумно,коли я прочитав перелік документів,які потрібно надати,правда,треба бути чесним, довідки від сімейного лікаря там намає,або сплативши пару тисяч гривень українському видавництву,що видалось мені марнотратсвом (я заплатив за ISBN-0,95 євро).
5.Уважно дивіться на те,як прходить оплата,якщо зрозумієте,що система прив"язана тільки до paypal-тікайте! Ви можете опублікуватись,але ващі читачі,якщо вони мають рахунок в Україні,намагаючись сплатити хоч карткою,хоч paypal будуть отримувати відмову.Paypal не приймає такі платежі в Україну.
Отже,готуйте з самого початку якісний текст у epub, pdf мало розповсюджений і єдиний ресурс,який публікує у цьому форматі,видає сюрпризи з оплаттами.
Звертайтесь відразу до фахівців,самотужки якісно сконвертувати,не вийде
Вивчайте деталі оплати і не зв"язутесь з paypal/
Тепер ви знаєте все або майже все і можете не перейматися,якщо вас випадково відвідає бацилла графоманії.Якщо що,то можу нею поділитися,я зараз її переносник:) Далі буде